снути з його рук. Батист розідрався і оголив напрочуд дивні плечі, круглі та білі, і на одному з них Д'Артаньян, з невимовним жахом, побачив квітку лелії — ганебне тавро, покладене рукою ката.
— Великий боже! — зойкнув Д'Артаньян, пустивши пенюар. Заціпенілий та німий він залишився на ліжку.
Міледі з самого жаху Д'Артаньяна почутила, що її виведено на чисту воду. Безсумнівно, він усе бачив: юнак знав тепер її таємницю, жахливу таємницю, якої не знав ніхто інший.
Вона повернулася до нього вже не як посатаніла жінка, а як поранена пантера.
— А-а, поганче, — скрикнула вона, — ти підло зрадив мене, і до того знаєш ще й мою таємницю. Мусиш пропасти!
І вона побігла до скриньки, оздобленої інкрустаціями, що стояла на туалеті, одчинила її рукою, що тремтіла, наче в пропасниці, видобула маненький кинджал із золотим держалом, з тонким і гострим вістрям, і кинулась до піводягненого Д'Артаньяна.
Дарма, що юнак був, як відомо, відважний, та й він перелякався цього скривленого люттю обличчя, з страшенно поширеними зіньками, цих блідих щок і скривавлених губ. Він одступив за ліжко, нібито підповзала до нього гадюка, і коли його спітніла рука намацала шпаду, витяг її з піхов.
Не звертаючи уваги на шпаду, міледі намагалася злізти на ліжко, щоб вдарити його кинджалом, і спинилася лише тоді, як почутила на своїх грудях вістря шпади. Тоді вона спробувала схопити шпаду руками, але Д'Артаньян відхиляв ці намагання, і, приставляючи шпаду то до її очей, то грудей, одступав од ліжка, шукаючи дверей, що вели до кімнати Кеті.
Міледі завзято атакувала його, ричачи, як тигриця.
Це скидалося на дуель, і Д'Артаньян потроху приходив до пам'яті.
— Добре, моя красуньо, добре! — казав він. — Заспокойтеся, бога ради, а то я намалюю вам другу лелію на ваших гарненьких щочках,
— Мерзотник! Мерзотник! — ричала вона.
Д'Артаньян, шукаючи дверей, додержував оборончої позиції.
На шум, який вони зняли, — вона — перекидаючи меблі, щоб дістати його, а він — хапаючись за меблі, щоб захиститися від неї, — Кеті відчинила двері. Д'Артаньянові, що ввесь час намагався наблизитися до цих дверей, лишалося зробити
