Облога Ля-Рошелі була одна з великих політичних подій царювання Людовика XIII та одна з визначних військових справ кардинала. Разом із важливим політичним пляном до облоги спричинилися ще й міркування цілком особистого характеру.
Рішельє кохав королеву. Чи мало це кохання політичні цілі, а може то було одне з тих глибоких почувань, які Ганна Австрійська навіювала усім, що її оточували, ми не знаємо. Але ми бачили, що Б'юкенгем двічі чи тричі узяв гору над кардиналом. У справі ж з навісками, через відданість трьох мушкетерів та відвагу Д'Артаньяна, герцоґ особливо жорстоко обдурив його.
Отже, Рішельє намагався не лише визволити Францію від ворогів, а ще й помститися супротивникові. Помста та мала бути величезна й блискуча, гідна людини, що має в своїх руках, наче шпади, сили цілого королівства. Рішельє добре розумів, що битись із Англією визначає битися з Б'юкенгемом, що, тріюмфуючи над Англією, він тріюмфує над Б'юкенгемом; нарешті, принижуючи Англію перед очима Европи, він тим самим принижує Б'юкенгема перед очима королеви.
Із свого боку і Б'юкенгем, мавши за найвищу ціль честь Англії, керувався цілком однаковими з кардиналом мотивами. Він теж шукав особистої помсти. Він ні в якому разі не міг повернутися до Франції, як посол. Він хотів увійти туди, як переможець.
Перший успіх був на боці Б'юкенгема. Несподівано наблизившись до острова Ре з дев'яноста кораблями та майже з двадцятитисячним військом, він зненацька напався на графа Де-Туарака, що в ім'я короля командував на острові, і по кривавій битві висів на землю.
Граф Де-Туарак одступив із залогою до фортеції Сен-Мартен і залишив сотні людей у маленькому форті Де-Ля-Пре.
Ця подія примусила кардинала прискорити справу. Чекаючи, коли король і він сам вирядяться взяти на себе командування та особисто керувати облогою Ля-Рошелі, він надіслав брата короля перевести перші операції і наказав стягнути до театру війни все військо, що мав у своєму розпорядженні. Д'Артаньян був у передньому загоні. Король мав зараз же по засіданні парляменту поїхати за військом. Двадцять третього червня він одчув напад пропасниці, але все ж таки поїхав. Дорогою йому погіршало, і він мусів спинитись у Вільруа.
