старшина палацу, людина надто сувора, заарештував їх на декілька день. На виконання їхнього наказу надсилаю до вас дванадцятко пляшок мого анжуйського вина, що їм дуже сподобалось. Вони бажають, щоб ви випили за їхнє здоров'я їхнього улюбленого вина.
Я скоряюсь і залишаюся із щирою пошаною ваш покірний слуга
Годо.
Господар готелю для п. п. мушкетерів“.
— Нарешті, на добрий час! — вигукнув Д'Артаньян. — Вони згадали про мене, бенкетуючи, як і я думав про них, коли мені було сумно. Хай будуть певні, я вип'ю з великою охотою їхнє здоров'я та тільки не сам.
Д'Артаньян побіг до двох ґвардійців, що з ними приятелював, і запросив їх на чарку найкращого анжуйського вина, надісланого з Вільруа.
Одного ґвардійця було вже запрошено на вечір, а другого — на другий день; отже, умовились зібратися позавтра.
Повернувшись додому, Д'Артаньян надіслав усі дванадцять пляшок до загально-ґвардійського буфету, наказавши подбати, щоб їх якнайкраще охороняли. Умовленого дня, дарма, що обід був призначений тільки о дванадцятій годині, Д'Артаньян уже о дев'ятій загадав Плянше готувати все до бенкету.
Плянше, гордий з свого нового звання метр-д'отелю, намагався виявити себе, як людину здатну та розумну, а тому покликав собі на підмогу слугу одного з гостей Д'Артаньянових, Фуро на ймення, та того удаваного салдата, що хотів убити його пана. Він не залежав до будь-якого полку й нанявся до Д'Артаньяна, чи краще, до Плянше, з того часу, як Д'Артаньян подарував йому життя.
Призначеної години обидва гості з'явилися, посіли свої місця, і на столі вишикувалася ціла низка страв.
Плянше услуговував із серветкою в руках, Фуро відкорковував пляшки, а Бріземон — ім'я удаваного солдата — переливав із пляшок у карафки вино, що, може, через труську дорогу дало якийсь осад. Перша пляшка цього вина була на дні трошки каламутна. Бріземон вилив гущу у склянку, і Д'Артаньян дозволив йому її випити, бо хлопець був дуже слабий. Покінчивши з супом, гості тільки збирались перехилити по першій склянці, як несподівано залунали гарматні постріли з фортів Людовіка та Нового. Ґвардійці, гадаючи, що це який-небудь непередбачений напад з боку обложених, або англійців, відразу зірвалися з своїх місць та
