Мушкетери вклонилися, нахилившись аж до кінських грив.
— Присягаюсь честю, — промовив Атос, — ваша еміненція добре робите, що берете нас з собою: ми стрічали дорогою дуже підозрілих осіб і з чотирма з них навіть посварилися в Червоному голубнику.
— Посварилися? З приводу чого, панове? — спитав кардинал. — Я не люблю сварок, вам це відомо.
— Ось власне тому я й маю за честь попередити вашу еміненцію про те, що трапилось. Інакше, ваша еміненція довідались би про нас від інших і, мавши неправдиві відомості, вважали б нас за винних.
— А які були наслідки цієї сварки? — насупив брови кардинал.
— Мій друг Араміс, що оце стоїть перед вами, здобув легкого вдара шпадою в руку. Проте, це аж ніяк не завадить йому взяти участь у штурмі, якщо ваша еміненція звелите йти на приступ.
— Та ви, здається, не з тих людей, що безкарно дозволяють поранити себе, — зауважив кардинал. — Ну, будьте ж щирі, панове: скажіть, ви, напевно, за один вдар одплатили декількома? Повиніться, ви ж розумієте, що я маю право давати розгрішення.
— Я, монсеньєр, — відповів Атос, — навіть не виймав шпади, а просто схопив мого супротивника й вижбурнув його через вікно. Здається, падаючи, — трішки нерішуче вів далі Атос, — він зламав собі ногу.
— А-а! — промовив кардинал. — Ну, а ви, пане Портосе?
— А я, монсеньєр, знаючи, що дуелі заборонено, схопив лаву й завдав одному з розбишак такого вдара, що, здається, перебив йому плече.
— Гаразд, — сказав кардинал, — а ви, пане Арамісе?
— Я, монсеньєр, з природи дуже лагідний. До того ж, як, вашій еміненції може невідомо, — готуюсь у ченці, — я саме хотів розборонити їх, коли зненацька один з тих негідників по-зрадницькому вдарив мене шпадою в ліву руку. Тоді й мені урвався терпець, і я й собі видобув шпаду. Мені здалося, що, кинувшись на мене, він сам наразився на мою шпаду. В усякому разі я добре пам'ятаю, що він впав і його нібито винесли разом з іншими.
— Чорт побирай, панове! — сказав кардинал, — три чоловіки виведено з лав через якусь сварку в коршмі. Тяжка у вас рука. А з-за чого знялась буча?
— Ці негідники були п'яні, — пояснив Атос, — і, довідавшись, що увечорі до коршми приїхала якась пані, намагалися виважити двері до її кімнати.
