— Люди його бояться й жалують.
— О, я, — запевнив Фелтон, — не побоюся й не пожалую.
Міледі почула, як душа її сповняється пекельної радости.
— Але яким же чином лорд Вінтер, мій заступник, мій батько, заплутався в цьому? — спитав Фелтон.
— Слухайте, Фелтоне, — одповіла міледі, — разом із людьми підлими й поганими є натури шляхетні та великі. У мене був наречений, людина, що кохала мене і яку я теж кохала. Серце — подібне до вашого, Фелтоне; такий чоловік, як ви. Я пішла до нього і все йому розповіла. Він знав мене і не вагався ані хвилини. Це був великий вельможа, рівний герцоґу Б'юкенгемському. Він нічого не сказав, почепив на пояс шпаду, загорнувся в плащ і попрямував до палацу герцоґа.
— Так, так, — перебив Фелтон, — розумію. Тільки в таких випадках слід вживати не шпаду, а ніж.
— Герцоґ поїхав напередодні до Еспанії, і мій наречений повернувся ні з чим.
— Слухайте, — сказав він мені, — цей чоловік уїхав, отже, на деякий час він уникнув моєї помсти. Чекаючи на нього, давайте поберімось, як ми гадали. А тоді покладіться на мене, — лорд Вінтер зуміє підтримати свою честь і честь своєї дружини.
— Лорд Вінтер? — згукнув Фелтон.
— Так, лорд Вінтер, — відповіла міледі. — Ну, а тепер ви мусите все зрозуміти. Герцоґ Б'юкенгемський не повертався щось із рік. За вісім день перед його прибуттям лорд Вінтер нагло вмер, залишивши мене єдиною спадкоємицею. Чому він помер? Одному богові відомо, і я не обвинувачую нікого.
— О, який жах, який безодній жах! — прошепотів фелтон.
— Лорд Вінтер помер, нічого не сказавши братові. Жахлива таємниця мусіла була лишатись невідомою нікому, аж доки громовиця не впала б на голову винуватця. Ваш заступник з незадоволенням ставився до шлюбу свого старшого брата з дівчиною без статків. Чого могла чекати я від людини, що помилилась у своїх сподіванках на спадщину? Я поїхала до Франції, поклавши перебути там рештку свого життя. Та маєток мій був в Англії. Війна припинила зносини, я почала терпіти злидні. Довелося знову повертати сюди, і шість день тому я прибула до Портсмуту.
— Ну, а далі? — спитав Фелтон.
— Далі? Герцоґ Б'юкенгемський, звичайно, довідався про моє повернення, перебалакав з лордом Вінтером і довів
