Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/98

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Атос зазнав усіх тих лих, що й Бонасьє. Виправдуючись, він посилався на те, що поставлене йому обвинувачення не має підстав, бо він був в іншому місці, і вказував свідків.

Атоса посилали навіть до кардинала, та, на жаль, кардинал на той час був у короля в Люврі.

Це діялося саме тоді, як пан Де-Тревій, одвідавши карного суддю та коменданта Фор-Левека й, не знайшовши Атоса, прийшов до його величности.

Як капітан мушкетерів, пан Де-Тревій мав доступ до короля в усяку пору.

Відомо, з яким упередженням король ставився до королеви. Упередження це дуже вміло підтримував кардинал, що, в справі інтриг, побоювався жінок незмірно більше, ніж мущин. Одна з головних причин такого упередження була приязнь між Ганною Австрійською та мадам Де-Шеврез. Ці дві жінки завдали кардиналові більше клопоту, ніж війни з Еспанією, незгоди з Англією та фінансові труднощі. На його думку, мадам Де-Шеврез допомагала королеві не лише в політичних інтригах, але, — і це найбільше турбувало його, — в любовних.

Король запалився шаленим гнівом по перших же словах кардинала про те, що мадам Де-Шеврез, яка була на засланні в Турі й нібито перебувала там, приїздила до Парижу, де прожила п'ять днів, ховаючися від поліції. Примхливий і невірний своїй дружині король хотів, щоб його взивали Людовик Справедливий і Людовик Цнотливий.

До свого оповідання кардинал додав, що мадам Де-Шеврез не тільки приїжджала до Парижу, ба навіть королева поновила з нею секретне листування, що за тих часів називали „кабала“. Далі кардинал доповів, що він почав уже розплутувати найтаємніші нитки цієї інтриги, але підчас арешту посередниці між королевою та засланкою на заваді став якийсь мушкетер. Він нахабно насмілився припинити акцію правосуддя, кинувшись зі шпадою в руці на чесних виконавців свого обов'язку, які повинні були безсторонньо вивчити справу й подати матеріяли її на ласку королівську. Тут Людовик XIII не міг уже опанувати себе. Він зробив крок до кімнат королеви, блідий і мовчазний. Обличчя короля виявляло обурення, що, вибухнувши, призводило його до найжахливішої жорстокости.

А втім кардинал не сказав і слова про герцоґа Б'юкенгемського.

Саме в той час до короля ввійшов пан Де-Тревій, стриманий, ввічливий і бездоганно одягнений в парадну форму.