ла Бая, без своєї синьої безрукавки без корсетки, тільки в одній газовій сорочцї вишиваній сріблом і в величезних штанах блїдо рожевого кольору, і співала Marco la Belle, одягнувши на бакір офіцерський маринарський кашкет…
На соломяній матї, підобгавши під себе ноги, пересичений пестощами і конфітурами, Барбасу, клятий капітан Барбасу, тріскав зо сміху слухаючи її.
Зявище Тартарена, змізернїлого, схудлого, запорошеного, з палаючими очима, з тремтячою фезою, раптом перебило сю милу турецько-марсельську оргію. Бая злехка вискнула як злякана лєвретка, і втїкла в хату. Барбасу, нї скільки не стрівожив ся і сміючись закричав: „Ого, пане Тартарене, щож ви на се скажете? Тепер ви самі бачите, що вона чудово уміє по французькому!“
Тартарен з Тараскону рушив вперед лютий до краю:
„Капітане!
— Digo-li qué vengue, maun bon!“ закричала Мореска, схиливши ся з галерії з канальською посьмішкою. Бідняжка упав спіткнувшись об бубон.
Його Мореска уміла навіть балакати Марсельським жаргоном!
Я ж вам казав: „не вірте Альжеркам — додав сентенційно капітан Барбасу. Се все одно що ваш чорногорський князь“.
Тартарен підняв голову.
„Ви знаєте де тепер князь?
„А як же, він недалечко. Він мешкатиме пять лїт в гарній тюрмі Мустафа. Чудак, дав зловити свою руку в чужій кишенї. На рештї, се не перший раз на нього падає тїнь.
Його Високість сидїв уже три роки в центральнім будинку якоїсь частини… здаєть ся… здаєть ся чи не в Тарасконї.
