Нове марновірство поширилося спочатку в Сірії й Африці, потім прослизнуло в побережні порти, де завжди комашиться чимало брудної людности, а звідти пішло в Італію, прищепилося посамперед до повій та рабів і врешті хутко захопило міський плебс. Сел довгий час воно майже не зачіпало. Як і в старовину, селяне присвячували Діяні якусь сосну, що-року поливаючи її кров'ю поросяти, кололи в честь доброзичливих Лар годовану свиню і жертвували доброчинцеві людей — Бакхові — блискучо-біле цапеня; коли ж вони були дуже бідні, вони все ж для охоронців домового огнища, виноградника й нивки завжди мали принаймні трошечки вина й борошна. Ми навчили їх, що досить буде торкнутися жертовника, що боги задовольняються й невеличкими жертвами. А тим часом царство Ягве позначалося безумствами в сотнях місць. Християне палили книжки, руйнували храми, підпалювали міста, затроювали своїм безглуздям навіть пустелі. Там тисячі нещасних, звертаючи свою лють проти самих себе, дерли своє тіло залізними колючками. І стогін добровільних мучеників линув до бога
