Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/170

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

гаїв і на вершечках гір. Він вірив, що може перемогти нас кількома краплинами води, коли заздалегоди промовить над нею кілька слів і зробить кілька жестів. Щоб помститися, Німфи являлися цьому волоцюзі вночі, викликаючи в нього палке й злочинне на його думку бажання; потім вони тікали, розсипаючись по полях голосним сміхом, а їхня жертва корчилася на ліжку з листя з роспаленими чреслами. Так глузували богостожні Німфи з проповідників, з їхньої злоби й брудної непорочности.

— Апостол не вчинив стільки лиха, скільки йому хотілося, бо вчив він душі прості і слухняні природі, а обмеженість величезної більшости людського роду перешкоджає йому доладу засвоювати принципи, що йому насильниче товкмачать у голову. Гайок, де я жив, належав одному галлові з сенаторської родини, що ще додержувався приємних латинських звичаїв. Він кохав свою увільнену ним рабиню і ділив з нею своє ґаптоване нарцисами пурпурове ліжко. Його раби обробляли йому виноградник і сад; він був поет і, подібно до Авзонія, виспівував Венеру, як вона шмагає свого сина трояндами. Хоч і був він християнин, а все ж офірував мені, як духові місцевости, молоко, садовину й городину. Я ж у подяку чарував його на дозвіллю згуками своєї флейти і посилав йому гарні сни. І насправжки ці мирні галли дуже мало що знали про Ягве та його сина.

— Але ось запалали на обрію якісь огні і несений вітром попіл посипався на галявки наших гаїв.