випнулися, обличчя було червоне; через лихоманку ввижався йому на ліжку чорний пудель.
Мадам Вердельєр, що знала всі елегантні світські й національні маніри, рахувалася в вищому французькому світі за одну з найкращих сестер милосердя. Вона сама явилась до Моріса за новинами і запропонувала доглядати хорого. Але Аркадій, потужно вплинутий волею Жільберти, зачинив двері перед її носом. До Моріса полинули ознаки співчуття. Накопичені на талірку візитивкі показували йому безліч своїх загнутих кутиків. Одним з перших вислів своєї мужньої симпатії приніс у домівку на вулиці Риму m-r Трюк де Рюфек. Подаючи молодому д'Еспарв'є свою чесну руку, він як чесна дюдина у чесної людини, попрохав у нього двадцять пять луї, щоб заплатити борг чести.
— Чорт дери, мій любий Морісе, за такою послугою не до всякого звернешся.
Того ж дня прийшов стиснути руку свому небожеві і Ґаетан. Моріс представив йому Аркадія.
— Це, дядьку, мій ангол-охрронець, у кого ви знайшли таку прекрасну ногу, розглядаючи відбитки його ступання по посипаному полісменами талькові. Він явився мені торік в оцій саме кімнаті… Ви не вірите цьому?.. А тим часом це щира правда!
І звернувшись до ангола, він запитав:
— Ну що ти на це скажеш, Аркадіє? Абат Патуйль, великий богослов і гарний проповідник, не вірить, що ти ангол; і мій дядько Ґаетан, що не знає його катехізму і цілковито позбувся віри, не вірить цьому тим паче. Вони обидва заперечують
