своєї мализни цей всесвіт жив так довго, як живе й житиме той, чиє кількох атомів сяйво ми бачимо над своїми головами. Всі вони лишень іскри в безмежності.
І в міру того, як чисті й прозорі згуки линули зачарованим повітрям, земля стала пухкою хмаркою, зорі хутко забігали колами. Віз росклався і його члени-зорі розлетілися в усі боки. Полярна зоря покинула свою магнетичну вісь. Сіріус, що сяяв досі над обрієм біло роспеченим полум'ям, зблакитнів, почервонів, замигтів і згас в одну коротку мить. Розворушені сузір'я складали нові знаки, що хутко зникали в свою чергу. Своїми чарами магічна флейта стиснула в один короткий момент життя й рух цього всесвіту, що людям і анголам здається нерухомим і вічним. Коли ж вона замовкла, небо знову повернуло свій старий вигляд. Нектарій зник. Клодомір питав гостей, чи задовольнені вони юшкою, що він для повного смаку тримав на огні двадцять чотирі години, і чи вподобалося їм роскішне вино Божолє, що вони пили.
Ніч була тиха. Моріс із своїм анголом-охоронцем, Теофіль, князь Істар і ангол-японець взялися одвести Зіту до її домівки.
