молодь цілими гуртами ходила під вікна домівки судді Сальнева на вулиці Ґенеґод, проти монетного двору, щоб прилюдно його ганьбити.
На бульварі дю Палє гурт студентів підніс Морісові букет квіток.
Забачивши стару домівку своїх дитячих літ, Моріс розм'як і полинув у обійми своєї матери весь у сльозах. Це був чудовий день, але його, на жаль, було зіпсовано прикрою пригодою. Несподівано й бурхливо збожеволів m-r Сар'єт, що після драми на вулиці Курсель уже остаточно втратив свій розум. Тепер, замкнувшись у бібліотеці, він сидів там уже двадцять чотирі години, кричав звідти несамовитим голосом і всупереч погрозам і проханням рішуче одмовлювався вийти. Ніч він перебув надзвичайно неспокійну, бо видно було, як лампа безперестанку бігала за занавісками. Ранком, зачувши Іпполіта, що кликав його знадвору, він розчинив вікно в залі Глобів і філософів і кинув старому слузі на голову дві чи три доволі важких книжки. Тут прибігла вся служба — чоловіки, жінки й хлопчаки — і бібліотекар почав обкидати цих людей цілими оберемками томів. Побачивши таке, не згордував устряти в справу і сам Рене д'Еспарв'є. Він вийшов у нічному чепчикові й халаті і спробував звернутися до розуму нещасного божевільного, але той замісць якоїсь відповіли проверещав безліч лайок на людину, кого до цього часу шанував як свого доброчинця, після чого намірився строщити його під усіма Бібліями й Талмудами, під усіма святими книгами Індії й Персії, під усіма батьками —
