— Добродію, прошу вас…
— … Розділ VIII; Дамаскін, Про Віру, книжка II, розділ III. Це, я гадаю, авторитети досить поважні, і вам, Морісе, не лишається нічого иншого, як визнати свою помилку. Вас завело те, що ви не взяли на увагу мою природу, вільну, діяльну й рухливу, як і у всіх инших анголів; вас завело те, що ви оглядалися лишень на благодаті й блаженства, що ними, на вашу думку, мене набито аж по саме нікуди. Але Люцифер мав їх не менше ніж я, і все ж повстав.
— Та навіщо ж вам повставати? Чого ради? — запитав Моріс.
— Ісаія, — відповів син світа, — вже до вас питав: «Quomodo cecidisti de coelo, Lucifer, qui mane oriebaris?» Так знайте ж, Морісе! Перед віками анголи повстали за панування на небі. Найкращий з серафимів повстав з гордощей. Мені ж шляхетне бажання визволитися натхнула наука. Перебуваючи поблизу вас у господі, де міститься одна з найкращих бібліотек світу, я придбав охоту до читання і любов до науки. І в той час, коли ви, після втоми од трудів гулящого життя, глибоко спали, я, оточившись книжками, вчився й міркував над текстами чи в залі бібліотеки з бюстами великих людей старовини, чи в глибу саду, чи в кімнаті павільйона — перед вашою.
Зачувши це, молодий д'Еспарв'є голосно зареготався і кілька раз важко гупнув кулаком по подушці, виказуючи цим веселість, що її не сила була йому втримати.
