так і до краси. Не знайшовши особи, що він шукав, бо анголів у залі як раз не було, Аркадій сів за невеличкий іще вільний столик.
Голод примушує анголів їсти так само, як ідять і земні створіння, і їхня їжа під впливом тепла стравлювання перетворюється в елементи їхнього небесного організму. Привітавши трьох анголів під дубом мамврійським, Авраам подав їм спечені Сарою пироги, ціле теля, молоко й масло, і вони це все поїли. Лот, завівши до господи двох анголів, звелів своїм людям спекти їм хліба з неквашеного тіста і вони його їли. Так само й Аркадій одержав од забрудненого ґарсона твердий біфштекс й ззів його. А ївши, він згадував про спокійне й приємне життя та без кінця цікаве вчення, тепер ним покинуті, про завдання, що він на себе наклав, про працю, втому й небезпеки, що на них зважився, і душа його була повна журби, а серце — трівоги.
Коли він закінчував свою скромну вечерю, в залю вступив бідно вдягнений юнак, озирнув одним поглядом столи, наблизився до ангола і привітав його іменем Абдієля, бо він теж був небесним духом.
— Я знав, Міраре, що ти прийдеш на мій поклик, — відповів йому Аркадій, так само зовучи й його ангольським іменем, що належало йому колись на небі.
Але сам архангол Мірар уже був забув його з того часу, як покинув службу богові. На землі він звався Теофілем Белє і, щоб заробити собі на хліб, вдень учив музики малих дітей, а вночі грав на скрипку в кафешантанах.
