Сторінка:Андрій Чайківський. Козацька помста (1919).djvu/38

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


36

 — Будь ласка, діду, чи нема в тебе чого з’їсти, бо ми страх голодні, й для дитини-б дечого.

 — Зараз зварю козячого молока, а для вас зараз вечеря буде. — Старий пішов з каганцем поза піч до якихсь дверей.Там була невеличка печера з лежанкою, вкритою кожухами. Він покликав туди Карпа.

 — Ось тут поклади дитину та зроби біля його, що треба. Карпо поклав хлопця на лежанку й розгорнув з кожуха. Хлопець був мокрий. Він уже прокинувся та дививсь на все з острахом, не розуміючи, що з ним робиться.

Карпо став обережно роздягати його до гола з мокрої одежи.

 — Я тобі зараз, Остапику, одежу просушу при огні. Поки що ти полеж так, а колиб тобі холодно було, то накрийсь кожухом.

 — Я хочу до мого покою.

 — Тут нема, дитинко, твого покою, пожди до завтра...

 — А я хочу! Занеси мене зараз до мами.

 — ■ І мами тут ш ма, а тепер і ніч, і далеко їхати.

 — Зараз до мами мене занеси, сердився хлопець, а то я поскаржуся батькові, й він звелить тебе побити.

Хлопцеві здавалося, що то хтось з слуг коло його порається.

Карпо передав мокру одежу Максимові, щоб тон просушив її при огні.

За той час приніс старий Охрім кухоль теплого козячого молока.

Хлопець узяв кухоль в руки й став жадно пити молоко.

 — Добре молоко? — питає старий.

 — Не добре, воно смерділо. Завтра мені такого не давай.

 — У мене, дитино, иншого нема...

 — То завези мене зараз до мами...

 — Тепер не можна — ніч, у лісі вовки бувають. Можуть тебе з’їсти.