Сторінка:Андрій Чайківський. Козацька помста (1919).djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Ця сторінка вичитана


39

 — Ось як: увесь український народ став за ним одною душею, бо всім було зле від панів, а найгірше мужикам. Ті мужики-невольники стали від разу лицарями, та ще й якими.А Хмельницький, заманюючи мужиків до себе, обіцював усе, а в зборівських пунктах забув за чернь, за мужиків, а про самих козаків дбав. А чого не можна було під Зборовом доконати? Я на те все дивився. Ми так зімняли всю Польщу в одній жмені, що тільки потисни раз рукою, й сліду по них не лишиться! А тут Хмельницький гукає: згода, згода! та ще булавою завзятців одганяє, короля собою заступає. Пишуть пункта, та так, наче-б мужиків і на світі не було, а саме козацтво...

 — Говорять, що се сталося по волі кримського хана. Він грозив, що коли козаки не вгамуються, то він Польщі помагатиме.

 — Начхать було на хана й на цілу орду. У нас таке було завзяття, що з татарів ні одна лаба не вийшла-б жива. Кажу вам: ляшня вже конала під нашими шаблями. Ще півгодини, й був би їм усім капут. Кажуть, що Богун аж плакав перед гетьманом, просив, щоб не переставати.

 — Чого-ж Богун не доконав сього сам? Його-ж були-б козаки послухали?

 — Він лицар був. Не хотів заводить у війську роз’єднання.Він хоч не згоджувався з тим, що робив Хмельницький, а зоставався йому вірним аж до смерти. То щира була душа... Хмельницький відцурався черні, простого народа.Народ перестав йому вірити, а від того все пішло шкереберть... Хмельнцький тяжкий гріх узяв на душу, по волі чи по неволі... Слухайте, хлопці, мого старого розуму, пам’ятайте, що без народа* або проти народа нічогісінько не доконається. А з народом однодушно можна гори -перевалювати. Пам’ятайте як гарно йшло Хмельницькому, коли народ йшов за ним, а як пішло йому з Петрового дня, коли народ від його відскочив... Аж до того прийшло, що народ про -