Сторінка:Андрій Чайківський. Козацька помста (1919).djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


40 клинав його: „бодай тебе, пане Хмельницький, перша куля не минула..

 — Давно ти, діду, від козаків пішов та в сій глушині засів?. — Тридцять літ буде, як тут живу самітно.

 — Від тебе не одно-б почув, не одного навчився...

 — Може. Тепер спіть здорові. Ще й завтра день буде, то розкажу дещо. Мене теж сон морочить.

Не треба було сього козакам двічи казати. Вони були змучені й на силу відганяли сон. Місяць сховався за ліс.В балці стемніло. Соловейко затих. Десь високо в скелі озвалась сова. Чути було, як коні хрупали траву.

VI.

Вже сонце вийшло високо на небі, а козаки ще спали.

Дід Охрім давно вже зварив для гостей снідання, обійшов своє господарство, був у пасіці, коней напоїв, до хлопця навідувався, а вони спали мов убиті..

їм спалося дуже добре. Під черешнею сонце їх не пекло.

В повітрі було тихо, без вітру, повітря тремтіло на сонці. Бжоли бреніли на деревах, збираючи мед. У такому то й вік проспати можна. Старий воркотів незадоволений:нінащо козацтво звелося, сплюхи та й годі, — а далі не втерпів, та й гукнув їм над головою:

 — Ану, панове товариство, вставайте, пани йдуть! Карпо з Максимом схопились від разу на ноги.

 — Які пани? Де! Що! — питають заспані.

 — Егеж! от налякав!,. то я так жартував лиш, щоб скоріше прокинулись. Панів чорт має, звідкіля їм тут взятися, — а поки що вмийтеся та снідати ходіть.

Охрім повів їх недалеко своєї оселі. Тут плило з скелі чисте, як кришталь джерело й спливало до великого кам’яного басейну, звідки відпливало малим потічком в долину. Над потічком стояла якась невеличка будівля.