Сторінка:Андрій Чайківський. Козацька помста (1919).djvu/82

Матеріал з Вікіджерел
Jump to navigation Jump to search
Ця сторінка вичитана


80

тах. Твоя сотня, Панасе, не сміє доторкнутися до Михайлика. За ре відповідаєте нашими головами. Ми дамо лад панам.

Пішли до великої залі. Тут в куточку сиділи налякані пані. Вони плакали й молилися.

Карпо Кожушенко сів на мягкенькій канапі й звелів привести перед себе пана Овруцького.

 — Пізнаєш мене, пане Овруцький?

Пан Овруцький стояв перед ним з зв’язаними цозаду руками. Він дививсь з погордою й злістю на козаків.

 — Я тобі пригадаю, пане. Я, Карпо Кожушенко, колишній тв|й підданий. Моїх батьків звелів ти киями на смерть забити, а мере втопити, як ьценя. Я забрав у тебе сина, але се не був ще край моєї помсти. Розплата послідуе зараз.

Пан Овруцький здрігнув усім тілом. Він рванувся так, що аж посторонки на руках затріщали.

 — Коли-б у мене не зв’язані руки, я-б тебе задушив руками.

 — Хлопці! розв’яжіть його, а то ще скаже, що хам його боїться.

Розтяли мотуза. Овруцький не лііг а диви отямитись, що з ним робиться.

 — Віддай мені сина мого,я все тобі прощу, майно моє віддам...

 — Чи бачив хто такого панського дурня? Ні прощення, ці твого майна Я В тебе не прощу. $ кивну лиш пальцем, і зараз висітимеш, або на колу стремітимеш. Давно Т°бі 9е належиться, та я не таке для тебе придумав. І сина я тобі віддам, та ще й зараз. Остапе! Привітайся з твоїм рідним батьком! Бачиш, пане, як гарно я твого сина виховав! Він козак душею й тілом. Він в таборі тврїх ворогів...

Усі стояли здивовані. Пан Овруцький дивився здивованими очима на всіх, й, не повіряючи, придивлявся до Остапа.

В Остапа, зашуміло в голові. Йому нагадалося від разу щось давнє, дуже давнє, мов крізь сон, крізь мряку. Нагадалися йому дітячі літа, пацські покої, роскоші. Йому вдавалося, що він тепер як раз прокинувся з якогось сну й не може ще отямитись.