Сторінка:Андрій Чайківський. Козацька помста (1919).djvu/82

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Ця сторінка вичитана


80

тах. Твоя сотня, Панасе, не сміє доторкнутися до Михайлика. За ре відповідаєте нашими головами. Ми дамо лад панам.

Пішли до великої залі. Тут в куточку сиділи налякані пані. Вони плакали й молилися.

Карпо Кожушенко сів на мягкенькій канапі й звелів привести перед себе пана Овруцького.

 — Пізнаєш мене, пане Овруцький?

Пан Овруцький стояв перед ним з зв’язаними цозаду руками. Він дививсь з погордою й злістю на козаків.

 — Я тобі пригадаю, пане. Я, Карпо Кожушенко, колишній тв|й підданий. Моїх батьків звелів ти киями на смерть забити, а мере втопити, як ьценя. Я забрав у тебе сина, але се не був ще край моєї помсти. Розплата послідуе зараз.

Пан Овруцький здрігнув усім тілом. Він рванувся так, що аж посторонки на руках затріщали.

 — Коли-б у мене не зв’язані руки, я-б тебе задушив руками.

 — Хлопці! розв’яжіть його, а то ще скаже, що хам його боїться.

Розтяли мотуза. Овруцький не лііг а диви отямитись, що з ним робиться.

 — Віддай мені сина мого,я все тобі прощу, майно моє віддам...

 — Чи бачив хто такого панського дурня? Ні прощення, ці твого майна Я В тебе не прощу. $ кивну лиш пальцем, і зараз висітимеш, або на колу стремітимеш. Давно Т°бі 9е належиться, та я не таке для тебе придумав. І сина я тобі віддам, та ще й зараз. Остапе! Привітайся з твоїм рідним батьком! Бачиш, пане, як гарно я твого сина виховав! Він козак душею й тілом. Він в таборі тврїх ворогів...

Усі стояли здивовані. Пан Овруцький дивився здивованими очима на всіх, й, не повіряючи, придивлявся до Остапа.

В Остапа, зашуміло в голові. Йому нагадалося від разу щось давнє, дуже давнє, мов крізь сон, крізь мряку. Нагадалися йому дітячі літа, пацські покої, роскоші. Йому вдавалося, що він тепер як раз прокинувся з якогось сну й не може ще отямитись.