Як називалась? Кура? „Кура з кігтями“, здається?
— Ах, — скрикує вона, трішки зніяковівши, — це ж маорійські справи, а…
— А я — „пакега“, що, я тільки насміхаюся з цього? Рангі, ви не знаєте мене! Я вважаю силікати за безглузді міти й ніколи не міг вірити в сполуки йоду, але що в глибоких папоротникових лісах Нової Зеляндії мусять перебувати дивоглядні потвори — цього я безперечно певен. Розуміється, в новозеляндському кущі живе кудлата велетень жінка, з кігтями й дзюбом, таким гострим, що ним вона птахів пробиває! Звичайно, вона чатує на гарних маорійських юнаків. А що вона впала в гарячі джерела — це ж кожен може носом перевірити. Від них дхне тим страхіттям!
— Ви глузуєте! — каже маорійська дівчина Рангі.
— Зовсім ні, — запевняю я. — Тільки ви, з вашим книжками зіпсутим розумом, перестали вірити в кудлату птах-жінку кура. Рангі, Рангі, навіщо вас примусили ходити до вищої дівочої школи в Нап'є! Тепер вірите ви тільки в силікати та в инші такі забобони. Рангі, покладіть руку на серце й скажіть мені, хто в ті дні, як творено світ, відділив небо від землі?
