боєм на Дикому Заході та урядовцем на Перуанських копальнях срібла, в холодній місячній країні на високому хребті Анд, серед бідолашних поневолених індійців. Потім на Південному океані… Ніхто так досконало не знає Південного океану, як він. Тричі рятувався він з розбитих кораблів.
Найбільше любив він оповідати про острови Тонга. Це був рай. Там минули його кращі роки. Головний лікар королівства, щось наче міністер охорони здоров'я, і надворний медик королеви. Обидвом її синам допоміг він прийти на світ, еге. Незрозуміло було, чому тепер на Фіджі він мусив обходити села кулі. Незрозуміло було, чому він ніколи не хотів зайти в середину готелю. В Суві ми вже знали тепер декого з білих. Сер Моріс Гастінгс, шеф великої фірми, сміявся, коли ми спитали його про доктора Мортона. „Так ви його знаєте? А звідки ви його знаєте? Чудак, неправда?“ Чому саме він чудак, ми не могли довідатися. Місіс Леві, та, що мала на еспланаді Вікторії гарну крамничку пам'яток для туристів і справжніх черепашних виробів, сказала: „Доктора Мортона ми знали колись давніше“. Видно, її знайомість з ним з того часу припинилася.
Невже чарка? — міркували ми, Бер і я. Але ж він зовсім не пив, хоч і не відсував від себе віскі, коли його частували. Иноді й
55
