до цього є „прем'єр міністр“ і царицин чоловік на Тонга або той освічений самоаанець, що добре розмовляв німецькою мовою і пробував переконати автора, щоб він залишився на завжди в Самоа. Але автор з переляку після урочистої церемонії „чаші кави“ (4-й нарис) не спокусився, хоч і почував велику принадність тропічної природи, як він це змальовує в нарисі. Фаїлімська могила була ніби проща його до міста, де жив і вмер його улюблений письменник, англієць Роберт Луї Стівенсон (1850—1894), автор авантурно-екзотичних оповідань, що виславляють красу Південного моря.
З цими першими нарисами, де маємо ніби два табори — засуджені на знищення тубільці і енергійні американо-европейські діячі, контрастують нариси (7), що ознайомлюють з Новою Зеландією. Чудова, надзвичайно своєрідна природа, що сполучує тропічні й альпійські краєвиди, дає підвалину, щоб на ній оселенні не тільки засвоїли зовнішню техніку білої культури, але й досяглії високо розвиненого соціяльного складу. Тубільці „маорійці“, хоч вони й унуки людожерів і поступово вимирають, але змогли засвоїти собі культуру і стати справді освіченими громадянами, як той шофер Джім, що висловлює авторові свою мрію, подивитись
10
