писана. Але мене лютить. Заложивбим ся, що се теорії лїнюха, котрий розвернений в фотелю, розвиває сї всї красні парадокси в самітнім ґабінетї. Приміненя практичного прецїнь цїлком не можуть мати. Хотївбим бачити сього добродїя в ваґонї третої кляси підземної зелїзницї, нехай би менї там вичислив занятя своїх співпасажирів. Заложивбим ся о тисячу против одного, що сього не докаже.
— І програлибисте, — сказав Гольмс флєґматично. — Що відносить ся статї, то я її написав.
— Ви?!
— Так! Маю вроджений нахил зарівно до обсервації, як і до дедукції. Теорії, котрі я виложив в сїй статї, а котрі видають ся вам фантастичні, мають в дїйсности практичне приміненє і то так велике, що є підставою мого зарібку.
— А то в який спосіб? — спитав я мимоволї.
— Маю я спеціяльний фах, і здаєть ся менї, що лиш я один проваджу його на цїлім сьвітї. Я є полїційним дорадником, коли ви розумієте, що се значить. Маємо тут в Лондонї тьму полїціянтів державних і приватних. Коли сї найдуть ся в клопотї, приходять до мене, а я напроваджую їх на властивий слїд. В тій цїли представляють менї подрібно факти і обставини, маючі з ними звязь, а я при знаню історії злочину, даю їм певні вказівки. Проступки мають взаїмно, як би подібність родинну; коли ви знаєте докладно тисячу злочинів, майже не подібно є, щоб ви не могли вияснити тисяч і першу. Lestrade є добре звісним слїдчим аґентом. Однак не давно не годен був собі порадити зі справою фалшованя і се спровадило його сюда.
— А сї прочі ваші гостї?
