Дістати зайвий день відпочинку припало йому до натури. Отже, ми припинили операції та й пішли на вказану в об'яві адресу… Я ніколи не сподівався побачити таке, містер Холмсе. З півночи, з півдня, із сходу й заходу кожен, що мав бодай би натяк на червоне волосся, сунув до Сіті. Вулиця Флоти була повним-повнісінька червоноголових чоловіків. Я не повірив би, щоб у цілій країні було їх стільки, скільки оце припхалося на ту об'яву. Тут ви знайшли б усі відтінки червоного, але, як казав і Сполдінг, серед них було дуже мало чоловіків з головою справді жаркого, огнистого кольору. Побачивши таку силу люду, я з розпачу хотів був повернути додому, та Сполдінг рішуче став опір. Не можу собі уявити, як він то робив, але він штовхався, крутився й пнувся серед того натовпу, аж доки не дотяг мене до самих дверей до контори. Тут на сходах було два бурчаки — один з людей, що повні надії піднималися вгору, і другий з тих, хто розчаровані сходили вниз. Ми й собі втиснулися в перший і незабаром опинилися в конторі.
— Це все дуже інтересно, — зауважив Холмс, коли клієнт спинився, щоб одсвіжити свою пам'ять велетенською понюшкою табаки. — Прошу дуже, розповідайте далі!
— В конторі стояло лише два стільці та ялинний стіл, а за ним сидів невеличкий чоловік з волоссям, ще червонішим, як моє. Кожному з кандидатів він казав кілька слів і завжди находив якусь хибу що до кольору їхнього волосся. Дістати посаду, здавалося, було нелегко. Застояли й ми черги. До мене маленький чоловічок поставився прихильніш, ніж до инших і, скоро тільки ми ступили в кімнату, причинив двері, показавши, що хоче мати зі мною окрему розмову.
