— Моє обличчя витяглося, бо я вирішив, що не дістану вже тої посади. На щастя, подумавши трохи, він сказав, що обійдеться й так.
— Для кого иншого ці обставини були б фатальні, — каже, — та для людини з таким волоссям, як ваше, треба зробити виняток. Коли ви можете взятись до виконання ваших нових обов'зків?
— Це досить незручно, бо в мене єсть уже инша робота, — трохи завагався я.
— То — пусте, містер Вілсоне, — примовився тут Сполдінг. — Я можу взяти вашу роботу на себе.
— А коли у вас службові часи? — питаюся.
— Від десятої до другої“.
— Операції позичкової каси, щоб ви знали, містер Холмсе, одбуваються найбільше вечорами, а надто що-четверга і що-п'ятниці, тоб-то перед днем платні. Отже мені не завадило б підробити дещицю зрання. До того ж я знав свого помічника за гарну людину і був певний, що він догляне всього.
— Для мене час дуже зручний, — кажу. — А яка платня?
— Чотири фунти на тиждень.
— А в чім полягатиме робота?
— Робота — суто номінальна.
— Що ви звете суто номінальною роботою?
— Ви маєте ввесь час сидіти в конторі і в кожному разі не виходити з дому. Якби ви хоч на хвилинку вийшли з цього будинку, ви назавжди втрачаєте службу. Це передбачено в духовній. Хто залишає контору підчас занять, той не відповідає умовам.
— Зрештою, це ж тільки чотири години на день, і я не виходитиму, — пообіцяв я.
