ви згодилися, і приїхала сюди спеціяльно сказати вам це. Я знаю, що Джемс тут ні при чому. Я знаю і хочу, щоб ви також знали і довели їм про це. Не майте ні що-найменшого сумніву. Ми знаємося ще з дитинства, і ніхто, як я, не знає всі його хиби. Але він і мухи не покривдить. Обвинувачувати його — просто безглуздя.
— Сподіваюся, ми визволимо його, міс Тернер, сказав Холмс. — Будьте певні, я зроблю все, що зможу.
— Ви читали вже свідчення? Чи маєте яку думку? Чи не вбачаєте ви якогось виходу? Адже, по-вашому, він невинний?
— Я думаю, що це дуже ймовірно.
— Ну що? — згукнула вона, відкидаючи назад голову і з викликом в очах дивлячись на Лестрейда. — Чуєте ви? Він подає мені надію.
— Я боюся, що мій колега занадто поспішає із своїми висновками, — знизав плечима Лестрейд.
— Зате він має рацію. Джемс ніколи не зробив би цього. А що до його суперечки з батьком, то, я знаю, він не хоче говорити про неї слідчому через те, що тут заплутана я.
— В який спосіб? — спитав Холмс.
— Тепер нема чого ховатися. Річ у тім, що Джемс раз-у-раз сперечався з-за мене із своїм батьком. Містер Мек-Карсі дуже хотів, щоб ми побралися. Ми з Джемсом завжди любилися як брат із сестрою. Та він занадто молодий і мало знає світ… Ну, отже він, природна річ, і відмовлявся… поки-що… Отак вони й сварилися раз-у-раз і, я певна, так само було й тоді.
— А ваш отець схилявся до вашого одруження? — спитав Холмс.
— Ні, він був проти нього. На ньому настоював тільки містер Мек-Карсі.