таке? Навшпиньках, навшпиньках! Квадратні носики, дуже оригінальні чоботи. Ось вони наближаються, уходять, знову підходять, безперечно, щоб узяти плащ. Звідки ж вони прийшли?
Холмс кидався в усі боки, то гублячи сліди, то знову находячи їх, і нарешті дійшов до розлогого бука, найбільшого дерева на цілу околицю. Обійшовши круг нього, він ліг на землю і скрикнув з задоволенням. Він лишався в такому становищі довгий час, перегортаючи листя й сухі гіллячки, збираючи в конверт щось таке, що здавалося мені пилом, і розглядаючи крізь лупу не тільки землю, але й кору дерева. Підібравши серед трави щербатий камінь, він пильно вивчив його і також забрав. Потім Холмс заглибився в ліс і йшов тропкою до самого битого шляху, де всі сліди губилися.
— Інтересна була справа! — зауважив він своїм звичайним тоном. — Той сірий домок — напевно, сторожка. Я хочу зайти туди сказати пару слів Моран і, мабуть, написати записочку. Після того можна буде й поїхати снідати. Ідіть до кеба, я зараз дожену вас.
Хвилин за десять ми сиділи вже в екіпажі, повертаючись до Роса. Холмс усе ще тримав камінь, піднятий ним у лісі.
— Ця штука мусить цікавити вас, Лестрейде, — сказав він, простягаючи руку з ним до детектива. — Нею вбито Мек-Карсі.
— Але я не бачу ніяких ознак його ролі.
— Та їх і нема.
— Тоді чому ж ви так думаєте?
— Під ним росла трава. Отже, він лежав там небагато днів. Я не міг розшукати місця, звідки його взято. Розмірами й формою він відповідає поразкам на голові вбитого. І ніде не має й сліду якогось иншого знаряддя.
