себе. В Англії я відокремився від товаришів і поклав розпочати чесне, спокійне життя. Я купив цей маєток і старався робити скільки міг добра. Далі я одружився. Та жінка померла молодою, залишивши мені любу маленьку Алісу. Її рука, коли вона була ще немовлятко, здавалося, напрямляла мене на праву путь. Одно слово, я перегорнув нову сторінку свого життя і намагався спокутувати гріхи минулого. Все йшло гаразд, аж тут Мек-Карсі наклав на мене свою лапу.
„Поїхавши якось у грошевих справах до міста, я стрів його на вулиці Регента в самому пальті на плечах і в черевиках на ногах.
„— А ось і ми, Джек, — озвався він, хапаючи мене за руку. — Ми заступимо тобі родину. Зі мною тут син, і ти можеш узяти нас на утримання. А не хочеш, то в Англії дуже поважають закон, і поліція завжди до ваших послуг.
„Вони поїхали зі мною й оселилися на кращому ґрунті мого маєтку, не плативши мені нічого. Відтоді я не мав ні спокою, ні забуття. Куди б я не повернувся, скрізь я бачив його хитрюще обличчя з вискаленими зубами. З міру того, як росла Аліса, моє становище гіршало, бо він бачив, що я не так боюся поліції, як опасуюсь, щоб дочка не довідалася про моє минуле. Я мусив був давати йому все, чого він бажав. І я давав, не сперечаючись, і гроші, і землю, і будинки, доки нарешті він захотів мати таке, чого я не міг дати. Він зажадав — Аліси.
„Його син, бачте, дійшов літ. Виросла й моя дівчинка. Я завжди хорів, і йому заманулося перейняти під своє володіння ввесь мій маєток. Але тут я затявся. Я не хотів, щоб його клята кров змішалася з моєю. Не можу сказати, щоб хлопець мені не подобався. Та в ньому
