була кров його батька — і досить. Я не піддавався, Мек-Карсі загрожував. Я знав, що він здатний зробити найбільшу мерзенність. Ми мали зійтися коло ставка на межі наших обійсть і обговорити це питання.
Підійшовши до ставка, я побачив, що він розмовляє з сином, запалив сигару і став за дерево, чекаючи, поки Мек-Карсі залишиться сам. Та прислухавшися до розмови, я відчув, як все, що було в мене лихого, підіймається на поверхню. Він намовляв сина побратися з Алісою, не цікавлячись навіть її згодою, так, ніби-то це була якась дівчина з вулиці. Я мало не збожеволів, уявивши собі свою любу доньку під владою такої людини. Хіба ж я не мав права розрубати вузол? Мені мало лишається жити, дарма, що я добре тримаюся ще на ногах і маю свіжу голову. Але моє сумління і моя дочка! Я міг урятувати обох, примусивши замовчати його паскудний язик. І я примусив, містер Холмсе, і зробив би це ще раз. Хоч який я грішник, та я спокутував свої гріхи життям, повним мук. Але думати, що й моя дочка потрапить у таку пастку, було понад мої сили. Я звалив його так само спокійно, як убив би якусь шкідливу, отрутну тварину. На крик прибіг його син, але я встиг уже сховатися в лісі, хоч мені й довелося потім наблизитись узяти плащ, що його я впустив, тікаючи. Ось вам моя цілком правдива історія, джентльмени.
— Я тут не для того, щоб судити вас, — промовив Холмс, коли старий підписав дані ним свідчення. — Скажу тільки: борони нас боже від такої спокуси.
— І я бажаю вам цього, сер. Що ж ви думаєте тепер робити?
— З огляду на ваше здоров'я — нічого. Я візьму ваші свідчення і, якщо Мек-Карсі буде засуджено,
