— Та невже?
— Вони готуються до злочину. Ну, та я маю підстави гадати, що ми встигнемо ще стати їм на перешкоді! Шкода тільки, що сьогодні субота. Я потребуватиму вашої допомоги цієї ночи.
— Коли саме?
— Коло десятої.
— О десятій я буду у вас.
— Чудово. До речи, докторе, справа трохи небезпечна, — отже, будьте ласкаві покласти собі револьвера в кешеню.
Він привітав мене рукою, повернувся і зараз же зник серед натовпу.
Призначеного часу я підходив до будинку, де жив Холмс. Коло дверей стояли два кабріолети, і, піднимаючись сходами, я чув голоси нагорі. В кімнаті двоє чоловіків жваво розмовляли з Холмсом. Один із них був Пітер Джонс — агент урядового розшуку, а другий — високий, худорлявий добродій з насупленим обличчям, одягнений в гнітючо розкішний сурдут і з лиснючим циліндром у руках.
— Ну, наше товариство зібралося все, — сказав Холмс, застьобуючи свій бушлат і беручи свою важку палицю. — Ви, я думаю, знаєте містера Джонсона з Скотленд-ярда[1], Вотсоне. Дозвольте познайомити вас з містером Мериведзером, що товаришуватиме нам у нашій нічній екскурсії.
Як бачите, докторе, ми знову полюємо парами, — сказав Джонс своїм трохи бундючним тоном. — Наш друг чудесно вміє влаштовувати лови і потребує лише старого вловчового собаку, що бігав би по дичину.
- ↑ Скотленд-ярд вулиця, де міститься карний розшук у Лондоні.
