Відтоді що-року, в той самий день, я одержую такий точнісінько ящик з такою само перлиною без будь-яких вказівок на посилача. Я носила перлини фахівцям, і вони визнали їх за дуже рідкі красою й за дуже коштовні. Ви можете сами переконатися, що самоцвіти дійсно гарні.
Вона відчинила плескувату шухлядку й показала нам шість перлин, краще за які я ніколи не бачив.
— Надзвичайно цікаве оповідання, — повторив Холмс. — А крім цього з вами не трапилося нічого?
— Трапилося, і не далі, як сьогодні. Це й змусило мене звернутися до вас. Ось лист, що його я одержала ранком. Ви прочитаєте його, мабуть, сами.
— Спасибі, — подякував Холмс. — Дайте, прошу, і конверт. Штемпель — Лондон, S. W. Дата — 7 липня. Гм! Відбиток людської пучки в кутку — імовірно, листоноша. Папір найвищої якости. Конверти — по шість пенсів пачка. Пише якась приватна особа з дому. Жодної адреси. „О сьомій вечора сьогодні будьте коло театра Лісеум, третій стовп зліва. Коли справа здається вам небезпечною, візьміть з собою двох друзів. Вас покривдили і мають відшкодувати. Не попереджайте поліцію, бо тоді все буде надаремно. Невідомий вам ваш друг“. Га? І справді якась дуже цікава таємниця. Що ви думаєте робити, міс Морстен?
— Оце я й хочу спитати у вас.
— Тоді ми безперечно поїдемо — ви, я і… та доктор Вотсон якраз підходяща людина. Адже ваш кореспондент каже про двох друзів, а ми з доктором здавна працюємо спільно.
— А чи погодиться ж доктор? — спитала вона.
— Я буду щасливий стати вам чимсь у пригоді, — з запалом сказав я.
