— Ви дуже люб'язні, — зраділа дівчина. — Я живу досить самотньо, і в мене немає друзів, до яких я могла б удатися. Так я буду тут о шостій.
— Тільки не запізнюйтесь, прошу, — попередив Холмс. — І ще одне питання: цей лист писала та ж рука, що надписує й адресу на ящичку з перлиною?
— Адреси зі мною, — одповіла міс Морстен, доручаючи йому шість клаптів паперу.
— Ви — зразкова клієнтка і посідаєте дар передбачення. Подивімось.
Холмс поклав папірці на стіл і уважно розглянув їх. — Адреси писано підробленим письмом, — зауважив він, — але автора їх угадати не важко. Дивіться, яке характерне грецьке е або порівняте с. І адреси, і листа писала та ж сама особа. Я не хочу подавати вам обманних надій, міс Морстен, але дозвольте спитати, чи не нагадують вам букви письма вашого батька?
— Між ними нема абсолютно ніякої схожости.
— Я так і думав. Отже, чекаємо на вас о шостій. З вашого дозволу я заберу з собою ці папери. Тепер лише пів до четвертої. То я встигну ще зробити дещо. Тимчасом на все краще!
— На все краще! — одповіла наша гостя, кинувши вдячний погляд на обох, і, заховавши на грудях шухлядку з перлинами, вийшла з кімнати.
Стоячи коло вікна, я бачив, як вона йшла вулицею вниз, і не спускав її з ока, доки її сірий капелюх з білим пером не загубилися в юрмі.
— Що то за приваблива жінка! — згукнув я, обертаючись до Холмса. Той запалив нову люльку і, заплющивши очі, одхилився на спинку крісла.
— Хіба? — неуважно промовив він. — Я, правду сказати, не помітив.
