правдивий Бугеро. Я особисто прихильник сучасної французької школи.
— Вибачте, містер Шолто, — перебила йому мову міс Морстен, — я приїхала сюди з вашого прохання послухати те, що ви бажали мені сказати. Уже пізно, і я хотіла б, щоб наше побачення тривало не дуже довго.
— Але в кожному разі воно візьме чимало часу, бо нам неодмінно доведеться проїхати до брата Бартоломея в Норвуд. Ми таки поїдемо туди і побачимо, чи не можна укоськати якось брата Бартоломея. Ми з ним трохи погризлися, бо він не погоджується зі мною. Оце ще вчора ми зайшли з ним у гарячу сварку. А ви не можете собі уявити, що то за запальчаста людина — той Бартоломей, як розсердиться.
— Коли вже їхати до Норвуду, то чи не краще було б рушати тепер же? — зауважив я.
Шолто зайшовся сміхом так, що аж кінчики вух йому почервоніли.
— Цього ніяк не можна! — скрикнув він. — Я не знаю, як він поставиться до нашого приїзду. Спершу я мушу підготувати вас, показавши, які між нами існують відносини. Попереджаю тільки, що дещо незрозуміло й для мене, і я оповідатиму усе так, як сам знаю.
„Мій батько, як вам, напевно, відомо, служив в індійському війську. Одинадцять років тому він вийшов на відставку і оселився в Пондішері Лоджі в Горішньому Норвуді. Він забагатів у Індії і привіз з собою значну суму грошей, велику кількість коштовних речей і цілий штат слуг-індусів. Він купив собі будинок і жив у розкошах. Крім близняток, Бартоломея й мене, инших дітей у нього не було.
„Я добре пам'ятаю, скільки шуму наробило зникнення капітана Морстена. Ми читали про це в газетах
