Не сердіться, що я спершу привітав вас не дуже чемно. Мені немає просвітку від тутешніх хлопців, і мене часто турбують стуком. Але що ж саме потрібно містерові Шерлокові Холмсу?
— Він просить позичити одного з ваших собак.
— Це, напевне, Тобі.
— Так-так! Він називав його Тобі.
— Тобі мешкає в номері сьомому по ліву руку.
Старий зі своєю свічкою поволі посувався серед моторної зграї різних тварин, що їх він зібрав коло себе. При непевному, тьм'яному світлі я невиразно бачив блискучі очі, що дивилися на нас із кожного кутка. Навіть стеля над нами була заселена якимись живими істотами, що, сполошені нашим приходом, прокинулись і ліниво переступали з ноги на ногу.
Тобі був некрасиве створіння з обвислими вухами, напівболонка, напівуловчий собака, з довгою шерстю, коричневою з білими плямами, з незґрабною, перехлябистою ходою. Поміркувавши трохи, він узяв з моїх рук грудку цукру, передану мені старим природником, і, сприятелювавши в такий спосіб зо мною, охоче сів у кеб і поїхав без свого хазяїна. На дзиґарях міської ратуші дзвонило три, коли я знову під'їздив до Пондішері Лоджа. Колишній боксер Мек-Мердо, виявилося, був також арештований як спільник, і разом із містером Шолто їх одпровадили вже до району. Двоє поліцаїв вартували коло воріт, але пропустили мене з собакою, скоро я назвав ім'я Джонса.
Холмс, заклавши руки в кешені, стояв біля дверей і палив люльку.
— А, ви привезли його, — зрадів він. — Правда хороший собака? Есільней Джонс уже пішов. У нього був напад енергії після того, як ви поїхали. Він арештував