— Ну, яких же заходів може вживати Джонатан Смол далі? Тільки стежити за тими зусиллями, що сини Шолто роблять, щоб знайти скарби. Мабуть, він залишає навіть Англію і лише подеколи наїздить сюди. Тим часом викрито горище, і Смола зараз же повідомляють про це. Отже, ми знову натрапляємо на його спільника в самому будинку. Джонатан з своєю дерев'яною ногою абсолютно неспроможний дістатись кімнати Бартоломея Шольто. Тоді він бере з собою товариша, що перемагає всі труднощі, але ступає босою ногою в креозот. В наслідок цього з'являється Тобі, а один колишній військовий лікар з ушкодженою ахілесовою сухою жилою примушений шкандибати за ним аж шість миль.
— Значить, злочин, по-вашому, вчинив не Джонатан Смол, а його спільник?
— Цілком вірно. І навіть наперекір замірам Смола. Він бо не мав нічого проти Бартоломея Шолто і хотів тільки звязати його та затулити рота. Та дикунська вдача спільника Смолова взяла гору, і отрута зробила своє діло. Тоді Джонатан Смол залишив записку, спустив скриню зо скарбами на землю і зліз сам. Така була послідовність подій, скільки я міг розшифрувати їх. Що до його зовнішнього вигляду, то, ясна річ, він мусить бути людина літня з дуже засмаленим обличчям, бо він же довгий час жив у такому пеклі, як Андаманові острови. Зріст його не трудно вирахувати з довжини його ступнів, а про бороду ж ми знали. Його волохатість найбільше вразила Тадеуша Шолто, коли він бачив його коло вікна. Це ніби-то й усе.
— А спільник?
— Спільник? Але тут теж немає великої таємниці, і ви незабаром знатимете все й про нього. Та яке ж гарне ранкове повітря! Дивіться, он там та маленька
