рожева хмарка — наче перо якогось велетенського фламінга. А ось і червона крайка сонця сходить понад лондонським туманом. Багато люду воно осяває, але закладаються, що ніхто з тих людей не має на руках такої чудернацької справи, як ми з вами. А втім, які жалюгідні всі наші амбіції та прагнення, як порівняти з великими силами природи. Жан Поль зробив якось одне цікаве зауваження. Він каже, що головний покажчик справжньої величи духа людського — то розуміння нашої нікчемности. Воно, ви бачите, свідчить про здатність до порівнянь і самооцінки, а така здатність і сама по собі єсть доказ благородства. А чи револьвер при вас?
— Ні, зо мною тільки стек.
— Дуже можливо, що нам доведеться користатися зброєю, коли ми потрапимо до них у лігво. Джонатана я здаю на вашу хіть, а коли той другий пручатиметься, я загоню йому кулю в голову.
І, кажучи так, він видобув свій револьвер, зарядив його і знову поклав у кешеню куртки.
Підчас нашої розмови ми йшли слідом за Тобі, спускаючись до столиці півсільського типу дорогою з дачами з обох боків, а далі опинилися на вулицях передмістя. Робітники, що заселяли їх, уже встали, і неохайні жінки відчиняли віконниці та трусили на порогах постилки. В установах починалися вже заняття, і вулицями поспішали чоловіки, обтираючи руками бороду, вогку ще після ранішнього сніданку. Звідусіль вискакували собаки і зачудовано обзирали нас, але наш незрівняний Тобі навіть не дивився на них, а мовчки проступав уперед, втикнувши носа в землю і зрідка вищав, коли надибував теплий слід.
Ми пройшли вже Стресхем, Брікстон, Кембервел і, повернувши на схід, досягли Кенінгтон Лейна.