З нами трапилися й тепер ще трапляються найнезвичайніші події. Увесь мій запас паперу складається з п'ятьох записних книжок і кількох бльок-нотів. Олівець у мене тільки один. Але доки руки мої можуть ворушитися, я записуватиму всі наші пригоди та вражіння. Ми ж бо єдині представники породи людської, яким судилося бачити такі речі, і я вважаю за потрібне занотувати їх, поки вони свіжі в моїй пам'яті, і неминуча доля дозволяє це. Пощастить мені передати листа Замбові; спроможуся, в якийсь дивний спосіб, привезти їх з собою я сам; потраплять вони до рук сміливого дослідника, що йтиме нашим слідом, мавши, мабуть, змогу користуватись літаком? — я не знаю. В кожному разі передчуття каже мені, що мої записки збезсмертять наші найправдивіші авантури.
Ранком другого дня, по тому, як підлий Гомес ув'язнив нас на пляті, розпочався новий етап наших пригод. Перший інцидент з цілої серії їх справив на мене не дуже приємне вражіння. Прокинувшись по недовгому сні, я випадком глянув на свої штани. Одна калоша їх, задравшися трохи вгору, оголила на кілька пальців шкіру над краєм шкарпетки, і на шкірі лежало щось, ніби велика виноградина пурпурового кольору. Здивований, я нахилився наперед, щоб зняти її, і жахнувся, коли вона луснула між моїми пальцями, і з неї в усі сторони пирснула кров. Я аж верескнув з огиди й розбудив своїм криком обох професорів, що спали поруч.
— Надзвичайно цікаво, — сказав Самерлі, розглядаючи мою ногу. — Величезний кліщ, скільки мені відомо, ще не заклясифікований.
