інформацій, шо могли б дати на здогад, де лежить плято.
Змалювавши авдиторії труднощі, з якими вони добулися плята, і схвилювавши слухачів оповіданням про падіння в безодню їхнього мосту, професор почав оповідати про страхи та привабливі сторони цієї незвичайної країни. Особистих пригод він майже не торкався, зупинившися виключно на здобутках науки в галузі вивчення дивовижних звірів, птахів, комах та рослинного царства на пляті. Протягом небагатьох тижнів виявлено сорок шість нових видів твердокрильців та дев'яносто чотири — лускокрильців. Проте, інтерес публіки, природно, зосередився на більших істотах, а надто на великих тваринах, що, як думали передніш, давно вже повимирали. Професор міг би подати цілий список їх і не має сумніву, що в дальшому, коли плято буде досліджено пильніше, список цей значно збільшиться. Він з своїми компаньйонами бачив щонайменше дванадцять різних істот, що подібних до них не знає сучасна наука. З плином часу, сподівається промовець, їх усіх вивчать і класифікують. Як на зразок, він указав на гадюку червоногарячого кольору, у п'ятдесят один фут завдовжки. Згадав про якусь білу тварину, імовірно ссавця, що в темряві світилася фосфоричним блиском, і про чорного вечірнього метелика, укус якого індіяни вважають за смертельний. Крім цих, абсолютно нових форм, на пляті живе сила, відомих науці, передісторичних істот, здебільшого юрської доби. З їх числа професор одзначив потворного велета — стегозавра, якого містер Меловн бачив одного разу коло водопою, а нещасний американець, що перший одвідав цей втрачений світ, зарисував у своїй записній книжці. Він списав також ігуанодона та птеродактиля — перші чудовиська, які вони там стріли. Авдиторія здри-
