це не з мужности, а тільки для того, щоб мене не мали за страхополоха. Отже, дарма, що в мене тремтів кожен нерв, скоро я уявляв собі лячну постать п'яниці в кімнаті над нами, я байдужним тоном дав згоду. Деякі додаткові зауваження про небезпеку тільки розлютили мене.
— З балачок не буде ніякої користи, — рішуче сказав я. — Ходім!
Я підвівся з свого крісла; лорд устав з свого. Потім, конфіденційно посміхаючись, він два чи три рази штовхнув мене в груди й нарешті примусив сісти знову.
— Ве гаразд, — мовив він. — Ви — хлопець підхожий.
Я здивовано глянув на Рокстона.
— Я був у Белінджера сьогодні ранком, — пояснив лорд. — Він продірявив мені рукав у кімоно, але, хвалити бога, рука йому тремтіла, і ми спромоглися накинути на його жакетку. За тиждень він одужає. Сподіваюся, ви на мене не ремствуєте? Знаєте, між нами казавши, я ставлюся до цієї Південно-Американської експедиції як до дуже серйозної справи, і коли мені випало подорожувати з товаришем, я хотів би, щоб то був голінний молодець. Отже я виставив вас на спробу, і, мушу сказати, ви склали іспита. Ви ж розумієте, що ввесь тягар експедиції ляже мені та вам на плечі, а старий Самерлі, попервах, потребуватиме мамки. Ви, доречі, не той Меловн, що його, кажуть, мають прийняти до ірляндської команди?
— Хібащо як запасного.
— То ж бо я й пригадую, що бачив десь ваше обличчя. Я був присутній на вашому мачті з Річмондцями — найкраща гра в цьому сезоні. В разі в мене єсть змога, я не пропускаю ваших виступів, бо ваша команда єдина, що грає так як личить чоловікам. А втім, ми прийшли сюди говорити не про спорт. Нам
