більше сотні підданих, було тільки 148; більш усього було їх у Сумській провинції, далі йшли — Ізюмська, Харьківська, Охтирська і Острогожська. Але між ними були такі магнати, котрі мали по декілька тисяч підданих. У Харьківській провинції: гр. Гендрихов мав 1206 підданих, полк. М. Куліковський — 878, майорша Шидловська — 1325, кн. Кантемирова — 643, Спичинська — 2131, Щербінін — 1858; у Сумській: Кондратьев — 5958, Анисимов (по жінці Кондратьевой) — 5071, Савич — 709, сотн. Савич — 1631, Лизогуб — 708, Куколь-Яснопольський — 622, Полуботок 1523, кн. Голіцин — 4514, духовник цариці Дубянський — 1792, кн. Шаховський — 797, фон-Волькенштейн — 652; у Охтирській: Надаржинська — 1315, Подгоричани — 642, Осипова 1791, Коновницин — 905, Абаза — 808; у Ізюмській: Захаржевська — 2614, Краснокутська — 1283, Шидловська — 747, Данилевський 622, Заруднев — 854, Сошальський — 605; у Острогожській: брігадір Тевяшов — 2657, полк. Тевяшов — 4256. Татарчуков — 961, Єрошевський — 847. Усіх тих, котрих зачислили для виборів у комисію немов би то на правах дворян, було 602: 71 у Острогожській провінції, 127 у Харьківській, 149 у Ізюмській, 144 у Охтирській і III у Сумській. Деякі з них зовсім не мали ні підданих, ні великоросійських кріпаків, ні навіть маєтностей. Але з усіх них утворилося слободсько-українське дворянство. Його походження, як ми бачимо, було такеж саме, як і дворянства малоросійського — лівобережної України. Ріжниця була, здається, тільки у тім, що серед слободсько-українських дворян було трохи більш російських поміщиків, ніж серед малоросійських дворян теперішньої Черниговської та Полтавської губ.
Доси ми давали звістки про численність ріжних станів в Слобожанщині і про їх походження і зріст. Тепер нам треба звернути увагу на питання про усякі їх одбутки, бо від сих одбутків залежала і їх численність. Переходити з одного стану у другий ще було можливо, вільно: посполітий міг перейти в козаки, але не усякий мав спромогу одбувати козацькі одбутки, котрі потребували, щоб чоловік був досить заможним хазяїном або мав у себе робітників.
Яка ж була військова служба у козаків? Козаки повинні були при потребі виступати в похід озброєними, содержуючи себе на свій власний кошт. Вони справді приймали участь у всіх походах, котрі ми бачимо у Російській державі в другій половині XVII і у першіх 65 роках XVIII ст.: у повстання гетьманів Виговського й Брюховецького, Орлика; у січах: з Турцією і Кримом. В царювання Феодора Олексієвича у 1677–1678 р., коли турки та татари обложили Чигирин, боронили його козаки Сумського й Охтирського полків на чолі з полковником
