по близу Хотмижська, Вольного, Лосицька і Валок; тих, що поселилися тут давнійше, виселено за кордон. Із Валок — Можського острожка — їздили станичники на р. Самару та Орель. У 1650 р. у Валках були вже й гармати, був і воєвода. Потім сюди прийшли українські переселенці і збудували там сотенный город Валки, хоча й здається трохи на иньшому місці. Московським розрядом були збудовані також Лосицький острожок і Колонтаєв. Туди прийшли по своій охоті сходці з ріжних московських українських городів й зоснували свої слобідки (між ними була й українська слобідка). У 50-х роках XVII століття Колонтаєв зовсім заселили українці. Бобрик, Охтирка, Олешня, Каменне і Недригайлов були українськими погряничними городками і коли у 1647 році вони мали одійти до Московської держави, то мешканці зовсім залишили ті міста і навить позабірали з собою свої будівлі, — на їх місце поселило московське правительство своїх служилих людей, а трошки згодом сі міста позаймали знов українськи переселенці, між котрими залишилася деяка частина великоросіян. Заняли великоросійські служилі люди і Чугуєв, котрий раніще зоснували українці з гетьманом Остряницею на чолі. До Чугуєва належав цілий Чугуєвський повіт і значне число великоросійських осель. Московськими служилими людьми були зосновані окрім Цароборисова ще Тор і Маяки, але вони дуже швидко заселилися потім українцями. Московських служилих людей ми бачимо у деяких містах Слобожанщини, але тільки як великоросійський гарнизон серед більшости українського населення; тільки у 2-3 містах були посадські торгові, а не служилі люди.
Число великоросійських поселенців у ріжних містах слободськоі України то збільшувалося, то зменьшувалося од усяких випадкових причин; великоросійські служилі люди залежали од московського уряду і він їх посилав туди, де була у них потреба, наприклад, коли якесь українське місто безлюділо. Загалом се був тоді текучий люд серед заселення і його куди легче було висилати, ніж вільнихі непокірних українців. Число великоруськіх поселенців в українських містах здається не збільшувалося у XVIII столітті, а навіть зменьшувалося. Великоросійські села та деревні у Слобожанщині більш усього роскидані були біля тих великоросійськіх городів, про котрі ми тільки що говорили — біля Чугуєва, Вольного, Болхового. У Білгородському повіті були такі ж села — Русская Лозовая, Проходи, Русскіе Тишки, Борщевое. У Валковському повіті ми бачимо з великоросійським населенням села — Славгородок, Верхопожню, Пожню, Дерновую, Люджу, Верхолюджу, Тарасовку, Станичное, Порозок, Солдатское, Ницаху, Обратенище, Печини,
