Сторінка:Багалій Д. І. Нарис української історіографії, т. I, Літописи, вип. 1.pdf/56

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Київі ще до Володимира, мала тут свій архів при церкві св. Іллі і подавала звістки про Русь до Царгороду (це можливе, але не доведено). Ґедеонов[1] висловив цікаву думку про те, що автор „Повѣсти“ був систематик і висловлю не народні легенди, а наукові теорії (про переселення слов'ян з Дунаю, про початок руської держави). Є ще ціла низка розвідок, присвяченних різним бокам питання про літопис — про його мову, значіння в духовному розвитку народу і т. п. Зазначимо праці над старим літописом і проф. М. С. Грушевського[2].

За наших часів, коли здавалося, що все, що можна було сказати про літопис, було вже сказано, з'явилися великого наукового значіння розвідки про літописи акад. О. О. Шахматова з новими оригінальними поглядами на них, особливо що-до їх списків, зводів і редакцій. Ми звернемо зараз увагу тільки на погляди О. О. Шахматова на „Повѣсть временныхъ лѣтъ“. Вони висловлені ним у його передмові до виданої ним „Повѣсти“[3] і в розвідках про давніші літописні зводи[4]. Перша розвідка акад. О. О. Шахматова немов продовжує працю батька історичної критики взагалі, а також і критика початкового літопису, А. Шлецера над відбудуванням первісного тексту цього літопису. О. О. Шахматов дуже високо ставить Шлецера і називає його великим. За працею над відбудуванням тексту далі мусить іти критичне його розроблення. О. О. Шахматов згадує і про праці инших пізніших дослідувачів цього питання, які працювали над аналізом літописного зводу першої чверти XII ст. Джерелом першої руки служили для автора видання літописів Археографічної Комісії і рукописи. Вони також допомагали йому знайомитися і з тими варіянтами, які можливо було знайти по рукописах, бо вказівки на ці варіянти робилися в літописах, виданих Археографічною Комісією. О. О. Шахматов простудіював багацько літописних списків і на підставі їх прийшов до нових і цікавих висновків, які сам він формулує так. Він одбудовує дві редакції „Повѣсти“, які не дійшли до нас у свойому первісному складі: 1) Сильвестрівську редакцію, яка складена 1116 року і найкраще одбилася у Лаврентівському спискові, і 2) редакцію 1118 року, яка відбилася у найповнішому складі в Іпатському списку і пізніших новгородських зводах. Порівняльне виучування обох редакцій привело автора до встановлення змісту первісної редакції, яка була доведена до смерти Святополка і

  1. Гедеоновъ, Варяги и Русь. Спб., 1876, V, II, 444–465.
  2. Історія України-Руси, I, 1898. 439–459.
  3. А. А. Шахматовъ, Повѣсть временныхъ лѣтъ. Томъ I. Вводная часть. Текстъ. Примѣчанія. Изд. Имп. Археограф. Ком. Петроградъ,1916, VIII+LXXX+402.
  4. Разысканія о древнѣйшихъ русскихъ сводахь. Спб., 1908, XX+685.