в його лірику, стверджують висловлену від його батька думку, що почуття кохання в Багдановіча було завсіди надзвичайно чисте. Той образ мадонни, який він змалював у віршах «На вёсцы» й «Вэроніка» та в ранньому оповіданні «Мадонны», являє собою, мабуть, не випадковий плід його фантазії, а сконкретизований ідеал жінки, до якої поет ставиться з надзвичайною повагою.
Восени р. 1916-го Багдановіч закінчив Ліцей і поїхав до Мєнську на службу: там він одержав посаду секретаря в Губерніяльному Продовольчому Комітеті. Працюючи на цій посаді, Багдановіч ще брав участь і в Білоруському Комітеті для допомоги жертвам війни, організовуючи разом з іншими членами цього комітету гуртки молоді та намагаючись надати їм громадсько-освітнього та національно-революційного характеру. В Мєнську ж він працював над теорією поезії, писав статті й вірші. І ті, й ті мали художньо-фолькльористичний характер: статті про народню поезію її вірші народньо-поетичного складу.
Тим часом сухоти розвивалися. Багдановіч кашляв цілими ночами, але мало клопотався про своє здоров'я й працював навіть тоді, як у нього була гарячка. В такому якраз стані написано вірша «Пагоня». Кінець-кінцем, недуга вступила в таку фазу, коли працювати вже не можна було. Йому дали відпустку й грошову допомогу для того, щоб він їхав до Криму. В кінці лютого 1917-го року він і поїхав туди, оселився в Ялті, але поліпшення в здоров'ї так і не настало: він доживав свої останні дні. Увесь час був на ногах, навіть по харчі сам ходив і тільки за тиждень перед смертю, коли йому пішла кров горлом, ліг
