Ця сторінка вичитана
Не плач за краєм! Глянь в віконце:
невже вночі не бачиш ти,
як дивиться незриме сонце
в люстерко — місяць золотий?
Не згасло сонце! Сонце встане
і скаже кожному: «Вставай!»
Він, оцей день, іще настане —
і оживе, воскресне край!
На ньому ще зимова маска,
але під нею — юнь весни,
і вірш мій — як весняна казка,
як зоряні, тремтячі сни.
