Сторінка:Багдановіч Максим. Вінок (Київ, 1929).djvu/54

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Вийшов з хати. Тихо скрізь надворі.
Напливає радість, з нею — сум.
Не злічити в небі ясних зорів,
не злічити в серці світлих дум.

Тяжко жить мені було з нудьгою,
що щеміла, мучила, пекла…
Горе вже пройшло, спливло водою, —
молодість не зникла, не пройшла!