Сторінка:Багдановіч Максим. Вінок (Київ, 1929).djvu/55

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Теплий вечір, тихий вітер, свіжий стіг
положили мене спати на землі.
Не курить сірявий пил уздовж доріг,
в небі місяця блідий проглянув ріг,
в небі тихо зорі розцвіли.

Котяться літавців сльози огняні,
прошуміла м'яко крилами сова;
злившися з землею, бачу я в півсні,
як тремтять од вітру зорі в вишині,
чую в тиші, як росте трава.