Цю сторінку схвалено
Вовк в овечоі шкірі.
Убрався вовк в овечу шкіру
И думав, що вже вівцев став.
Гарненько вовчик ся убрав,
Та лиш о тим він позабув,
Що вовчую свою натуру
На вовечу не зміняв:
Не міг він гострих зубів скрити
И вкоротить мясну оскому.
Сказав би я це неодному,
Та цур ёму! ще буде бити.
Два плуги.
На дворі, під шопою лежало два плуги,
Оден лежав там давно — с поля вернувсь другий.
Одно на них желізо, оден коваль ковав —
Блищав оравший землю — ржавів, що так лежав.
Дід и смерть.
Дід як вязку дров извів,
То під нею аж присів.
„Долеж моя!“ каже собі,
„Лучше-б було в темним гробі,
Як на світі бідувати,
Весь вік тяжко горювати…
Колиб Бог дав хучій вмерти.
Прийди! прийди, моя смерти!“
