Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/118

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ці рештки кокетства. Ту безліч рис, ту сукупність дрібниць, які роблять жінку бридкою чи красивою, принадною чи неприємною, можна тільки назначити, особливо коли, як у пані д'Еглемон, зв'язок усіх деталей є душа, що надає їм чарівної єдності. Тому її поводження цілковито відповідало характерові її постаті та вбрання. Тільки в певному віці й тільки обрані жінки вміють надавати мови своїм позам. Тридцятилітня жінка, щаслива чи нещаслива, здобуває таємницю такого красномовного поводження в тузі або в щасті. Це завжди буде живою загадкою, яку кожен відгадуватиме залежно від своїх бажань, надій і своєї системи. Манера, як маркіза тримала лікті, оперті на ручки крісла, як склала вона, немов граючись, пучки пальців на кожній руці; вигин її шиї, байдужість її стомленого, але гнучкого тіла, ніжно оспалого на кріслі, неуважна постава ніг, безтурботність її пози, стомлені рухи — все виявляло в ній жінку, що не цікавиться життям, що не знала радощів кохання, але мріяла про них, що зігнулася під тягарем своїх спогадів, жінку, що давно вже зневірилась у майбутньому або в самій собі, жінку з вільним серцем, яка пустку приймає за ніщо. Шарль де-Ванденес замилувався на цю чудову картину, але як на більш майстерну, ніж у звичайних жінок, «робленість». Він знав д'Еглемона. І з першого ж погляду на цю жінку, якої досі не зустрічав, молодий дипломат побачив надто велику невідповідність, надто велику, — вжиймо законне слово, — незрівнянність цих двох осіб, щоб маркіза могла кохати свого чоловіка. Проте, пані д'Еглемон поводилася бездоганно, і її чеснота надавала ще більшої ціни всім таємницям, що їх спостерігач міг у ній завбачати. Коли минула перша хвилина здивування, Ванденес почав добирати кращого способу, як підійти до пані д'Еглемон, і з досить вульгарної хитрості дипломат задумав зніяковити її, щоб довідатись, як вона ставиться до жарту.

— Пані, — сказав він, сідаючи біля неї, — завдяки щасливій нескромності я дізнався, що маю честь, не знаю вже за що саме, — бути вами відзначеним. Я тим більш мушу дякувати вам, що ніколи не був об'єктом такої

121