Перейти до вмісту

Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/32

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Художникові Луі Беланже


 

То була неділя на початку квітня 1813 р. і її ранок віщував один з тих прекрасних днів, коли парижани вперше за цілий рік бачать брук своїх вулиць без бруду, а небо без хмар. Десь перед 12-ою годиною з вулиці Кастільйон на вулицю Ріволі виїхав пишний кабріолет, запряжений парою баских коней, і спинився позад багатьох екіпажів, що стояли біля новозбудованих грат на терасі Фейянів[1]. Цією легкою колясою правив заклопотаний і хворобливий з вигляду чоловік; сивувате волосся ледве покривало його жовтий череп і передчасно його старило; він кинув віжки лакеєві, що їхав верхи за колясою, зліз сам і допоміг злізти дівчині, яка своєю ніжною вродою притягла увагу гуляк, що походжали на терасі. Ставши край коляси, дівчина охоче дала обняти себе за стан і обвила руками шию свого проводира, що поставив її на пішохід, не зібгавши оздоб на її зеленій репсовій сукні. Такої дбайливості й у коханця пошукати.

Не подякувавши невідомому, що був, певне, її батьком, вона взяла його фамільярно за руку й притьмом потягла до саду. Старий батько постеріг захоплені погляди кількох молодиків, і смуток, позначений на його обличчі, зник на якусь хвилину. Він навіть посміхнувся, хоч давно вже

35

  1. Північна тераса саду при Тюільрійському палаці, колишній резиденції французьких королів, де оселився Наполеон I, зробившись імператором.