— Ви знову хочете засмутити мене розмовою про свою смерть! Мені було так весело! Проженіть но ваші гидкі чорні думки.
— Ах, пустунка ти! — скрикнув зідхнувши старий. — Найкращі серця бувають інколи дуже жорстокими. Вам присвячуєш життя, думаєш тільки про вас, дбаєш про ваш добробут, жертвуєш своїми смаками для ваших фантазій, молишся на вас, віддаєш вам навіть свою кров, — то хіба ж це дрібниця?.. А ви те все берете безтурботно. Щоб завжди мати від вас усмішку й зневажливу любов, треба мати божественну могутність. А, кінець-кінцем, приходить інший! Коханець, чоловік краде в нас ваше серце.
Жюлі здивовано дивилась на батька, що йшов повільно й поглядав на неї похмуро.
— Ви навіть криєтесь від нас, — почав він знову, — може й від самих себе…
— Та про що ви, тату, говорите?
— Я думаю, Жюлі, що ти маєш таємниці від мене. Ти любиш, — підхопив старий, побачивши, що вона почервоніла. — Ах, я сподівався, що ти будеш вірна своєму батькові аж до його смерті, я сподівався зберегти тебе біля себе, щасливу й блискучу, любуватися з тебе, як то було недавно. Не знаючи твоєї думки, я міг вірити в твоє спокійне майбутнє, а тепер годі вже мені надіятися на твоє щастя в житті, бо як полковника ти любиш його більш, ніж як кузена. Це вже річ для мене безперечна.
— А хіба мені заборонено його любити? — жваво й зацікавлено скрикнула Жюлі.
— Ах, Жюлі, ти не зрозумієш мене, — сказав зідхаючи батько.
— А скажіть усе таки, — мовила вона, не стримуючи упертого руху.
— Добре, дитино, слухай! Молоді дівчата часто утворюють собі благородні, чарівні образи, ідеальні постаті й плекають химерні думки про чоловіків, про почуття, про світ; потім вони невинно приписують якомусь характерові всі ті вимріяні досконалості й довіряються йому; в обраному чоловіку вони люблять цю уявну істоту, але згодом, коли
45
