Перейти до вмісту

Сторінка:Бальзак. Шагреньова шкура (1929).djvu/145

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Музею, я хотів одіслати екіпаж, але Федора попросила залишити його. Скільки муки! Але балакати з нею, приборкуючи таємне безумство, що, напевно, відбивалось на моєму обличчі безглуздою й застиглою посмішкою, блукати по ботанічному парку, проходити лісистими алеями й почувати її руку, що спиралась на мою, — в усім цім було щось фантастичне: це була справжня мрія. Проте, не зважаючи на видиму хтивість, її рухи, і коли ми ходили, і коли спинялись, не мали нічого ніжного й любовного. Коли я намагався до деякої міри ввійти в її життя, я зустрічав у ній інтимну й таємну поривність, щось нерівне й ексцентричне. Бездушні жінки не мають нічого м'якого в жестах. Тому нас не з'єднувала ні воля, ні крок. Це явище нашої природи почувається інстинктовно, — його не можна висловити.

Підчас цих гострих параксизмів моєї жаги, — продовжував Рафаель після деякої мовчанки, немов одповідав на заперечення, зроблене самому собі, — я не розсікав відчувань, не аналізував насолод, розглядаючи й зважуючи їх, я не підраховував ударів серця, як скупий свої гроші… О, ні! Тепер досвід кидає сумне світло на події минулого, і спогади приносять мені ці образи, як ясної години морські хвилі в щіпці на пісок уламки якоїсь катастрофи.

— Ви можете зробити мені досить важливу послугу, — зніяковіло дивлячись на мене, сказала графиня: — Після того, як я оповіла вам про свою антипатію до кохання, я почуваю себе вільнішою і вимагаю од вас доброго діла в ім'я дружби. Чи не буде у вас більше заслуг, — продовжувала вона, сміючись, — коли ви сьогодні зробите ласку?

Я дивився на неї з жалем. Нічого не почуваючи коло мене, вона була жартівлива, але зовсім не закохана;

143